Простит - це урологічне захворювання передміхурової залози, яка є запальною. Середні та старші чоловіки найбільше постраждали від його виникнення.
Простатит гострий і хронічний, але хронічна форма захворювання є найбільш поширеною.
Хронічний простатит
Хронічний простатит - це тривале запальне захворювання передміхурової залози, що призводить до несправностей у роботі чоловічої системної системи.
Хвороба розвивається поступово протягом декількох років (без великого занепокоєння), тому чоловіки бачать лікаря лише під час загострення, що супроводжується значним погіршенням загального стану.
Хронічний простатит поділяється на дві форми: інфекційний та неінфекційний.
Інфекційна форма виникає внаслідок введення інфекційних збудників в організм.
Неінфекційна форма виникає з порушенням кровообігу в органах таза та застою таємниці в передміхурові залози, що сприяє запальному процесу.
Причини
Існують різні фактори, які можуть спровокувати появу хронічного простатиту.
Найважливіший з них:
- Порушення ритму сексуальної активності.
- Переривання та посилення статевого акту.
- Неправильне та несвоєчасне лікування проститу.
- Наявність патології тазових органів.
- Інфекція передавальних хворобів, що передаються статевим шляхом.
- Запальні захворювання внутрішніх органів.
- Переохолодження тіла.
- Неактивний спосіб життя.
- Зловживання алкоголем та курінням.
- Нервова перевага.
- Надмірне фізичне навантаження (включаючи підняття ваги)
- Носити тісну білизну.
- Ослаблення захисних сил організму.
Клінічні прояви
У період загострення хронічного простатиту можливе наявність таких симптомів:
- Поява відчуття дискомфорту та болю в промежині, поперековому відділі, мошонці.
- Порушення процесу сечовипускання (часті заклик, млявий або переривчастий потік сечі)
- Зниження якості сексуальної функції чоловіка (слабка ерекція, відсутність сексуального потягу, передчасний оргазм тощо)
- Різкий біль у нижньому животі.
- Неприємні почуття після еякуляції.
За його характеристиками, хронічний простатит схожий на інші захворювання сечостатевої системи. Щоб точно визначити наявність захворювання, необхідне ретельне обстеження.
Наслідки захворювання
Хронічний простатит може призвести до серйозних ускладнень, які призводять до розвитку нових захворювань.
З несвоєчасним або незавершеним лікуванням може статися:
- Цистит та пієлонефрит-інфекційний та інфекційний процеси в сечовипускній системі.
- Везікуліт - запалення насіннєвих бульбашок (що призводить до безпліддя та запалення сечопровідного тракту)
- Огоепідидиміт - запалення яєчок та їх придатки.
- Abscess передміхурової залози - накопичення гною в тканинах передміхурової залози (може призвести до утворення свищів та засмічення калу сечостатевих шляхів)
- Склероз простати - Заміна залозистої тканини сполучення простати, що призводить до зменшення розміру простати та до повного припинення її функціонування (єдиний спосіб лікування хірургічного втручання)
- Кісти та камені, які з’являються в передміхурові залози через тривале хронічне запалення (видалено хірургічним шляхом);
- Розлад сексуальної функції (до безпліддя).
Діагностичні заходи
Діагноз проводиться за допомогою наступних методів:
- Зорове обстеження пацієнта (обстеження геніталій з метою виявлення шкірних висипань та виділення з уретри);
- Ректальний обстеження (для визначення структури, консистенції, болю та отримання таємниці простати);
- Бактеріологічний обстеження мазок з уретри;
- Лабораторне дослідження аналізів крові та сечі.
- У деяких випадках для отримання більш точного діагностики призначається ультразвукове обстеження (ультразвукова або ехографія).
Відповідно до зміни ехогенності окремих ділянок, оцінюється ступінь запального процесу, визначається ехобіллу хронічного проституту: збільшення розміру простати, дифузних змін його структури, наявності патологічних утворень в тканинах.
Найкраще виражені ехографічні особливості присутні під час трансректального УЗД. Він вважається більш інформативним та надійним, ніж трансабдомінальний.
Ознаки хронічного простатиту на УЗД:
- Збільшення обсягу передміхурової залози на 20 см3.
- Зміна структури тканини (вона стає неоднорідною)
- Наявність набряклості передміхурової залози.
- Наявність фіброзу та кальцифікаторів у передміхурові залози.
Лікування хронічного простатиту
Лікування цього захворювання -це час, що споживає та тривалий час, і повинно відбуватися суворо під наглядом лікаря.
Його здійснюють складними методами з використанням наркотиків:
- Антибіотики різних груп, залежно від свідчень діагнозу. Приймайте 10-14 днів (залежно від тяжкості захворювання).
- Анти -запальні таблетки, ін'єкції та ректальні супозиторії зменшують біль, зменшуючи запальний процес;
- Імуномодулятори для збільшення захисних сил організму та позитивного впливу на функціонування клітин.
- Альфа-блокатори, що сприяють відтоку сечі, видаляючи спазм і напругу м’язів сечового міхура та уретри.
Крім того, рекомендується, щоб масаж передміхурової залози (поліпшити кровообіг та нормалізувати функціонування передміхурової залози), використання фізіотерапевтичних процедур (електрофорез, лазерна та магнітна терапія).
При правильному лікуванні пацієнт повинен мати повну ремісію (відсутність симптомів захворювання протягом тривалого періоду).
Профілактичні заходи
Профілактика захворювання передміхурової залози включає:
- Відповідність дієті та режиму пиття.
- Підтримка нормальної маси тіла.
- Регулярне фізичне виховання та спорт.
- Збільшення імунітету.
- Зміцнення нервової системи.
- Виключення від використання шкідливої їжі.
- Обмеження споживання алкоголю та відмови від куріння.
- Введення регулярної сексуальної активності;
- Своєчасне лікування запальних та інфекційних захворювань;
- Виключення носіння щільної білизни.
- Уникнення гіпотермії.
- Щорічні профілактичні обстеження з урологом.
Не слід забути, що хронічний простатит простіше запобігти (дотримуватися деяких правил), ніж на багато років страждати від неприємної недуги.